.
На таку тему 14 квітня 2010 року для мешканців гуртожитку було проведено вечір-реквієм з нагоди дня в’язнів концентраційних таборів. Про страшні фашистські злодіяння ми довідались із розповідей про Бухенвальд, Освенцим, Равензбрюк, а також про концтабори, які були у роки Великої Вітчизняної війни у нашому місті. |
|
|
![]() 24 березня День боротьби проти туберкульозу. |
БЕЗКОШТОВНА ПРОФЕСІЯ - РЕАЛЬНО! ![]()
|
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1989 р. про затвердження Порядку надання робочих місць для проходженнями учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань професійно-технічної освіти» професійний ліцей активно співпрацює з ВАТ «Шепетівський ДОК», Шепетівський ремонтним заводом, ЗАТ «Електро» м. Хмельницький, ВАТ «Шепетівський завод культиваторів», БМП «Промжитлобуд», ТРК «ШАНС». Названі підприємства надають учням ліцею робочі місця, навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання та виробничої практики, а більшість з них ще й працевлаштовують випускників ліцею. |
Навчаючись в Полонській ЗОШ № 6, десятикласниця Дячук - Заставська Л. В. знайшла в газеті замітку про Шепетівське ТУ-10. Щось ніби підказувало їй зберегти цей кусочок газети. Саме так вона і зробила, щоб закінчивши школу, вийняти із схову замітку, ще раз її перечитати і направитись в Шепетівку з бажанням бути монтажницею радіоапаратури. Та на той час конкурс абітурієнтів в ТУ-10 був дуже великим, група монтажниць вже була переповнена, і дівчині запропонували стати складальницею конденсаторів. Це був 1980 рік. За час десятимісячного навчання Людмила дуже здружилась із дівчатками з Мирополя, які хотіли продовжити навчання далі. |
Шепетівка... Цей мальовничий куточок нашої України розташований у північній частині Хмельниччини на відрогах Волино-Подільської височини. Заворожено вслухаючись у зелену розсипчасту мову навколишніх борів, у їхнє шепотіння, люди назвали своє місто Шепетівкою. На одній із площ звівся тут легендою у граніті Микола Островський. Сам він, його невмирущий Павка Корчагін принесли славу нашому місту. Саме тут почало своє життя Шепетівське технічне училище. Спочатку звели п'ятиповерхову будову гуртожитку, а вже потім завершили будівництво приміщень навчального корпусу. |
![]() Я пам’ятаю і донині.
Немов джерельної води Ковтнеш, приїхавши сюди. Усе змінилося навколо... Незмінна лише рідна школа, А ще – Будинок офіцерів. Там з тих часів лишились двері. Їх з хвилюванням відчиняю І знов в дитинство поринаю.
...Пора безхмарна, босонога, Життю раділи якомога, Не знали нинішніх депресій І тиску усіляких пресів. Романтика – на кожнім кроці: Я ще на шостому десь році Вже вперто дерлась на горище, Бо не було куди ще вище.
Переглядів: 836 |
|
Дата: 18.03.2010
|
![]() Посвящается моему первому учителю информатики Генсицкой Валентине Петровне и научному консультанту Олейниковой Алле Александровне
Переглядів: 707 |
|
Дата: 18.03.2010
|
Скучна и привычна дорога на работу. 700 шагов четыре раза ежедневно. И – ничего нового. Никакого даже маленького впечатления, по которому можно отличить дорогу вчера от той же дороги позавчера, в прошлом году, пять лет назад. И вдруг что-то неясное, будоражащее остановило меня под деревом. Не сразу и поняла, что это запах. Запах ювелирного изящества кисточек золотисто-зеленых цветков клена – такой сладкий и нежный, как сама весна. В детстве я никогда не пропускала поры их цветения. С этим запахом связана радость первого тепла, неотвратимость долгожданного лета, конец учебного года, долгая и солнечная дорога в нелюбимую музыкальную школу. Пусть школа и нелюбимая, но идти туда так долго и интересно , что мне удавалось наслаждаться самой дорогой, забывая о ее цели.
Переглядів: 793 |
|
Дата: 18.03.2010
|