.
Головна » 2010 Березень 18 » Шлях від учня до наставника – в ліцеї
16:27 Шлях від учня до наставника – в ліцеї | |
Навчаючись в Полонській ЗОШ № 6, десятикласниця Дячук - Заставська Л. В. знайшла в газеті замітку про Шепетівське ТУ-10. Щось ніби підказувало їй зберегти цей кусочок газети. Саме так вона і зробила, щоб закінчивши школу, вийняти із схову замітку, ще раз її перечитати і направитись в Шепетівку з бажанням бути монтажницею радіоапаратури. Та на той час конкурс абітурієнтів в ТУ-10 був дуже великим, група монтажниць вже була переповнена, і дівчині запропонували стати складальницею конденсаторів. Це був 1980 рік. За час десятимісячного навчання Людмила дуже здружилась із дівчатками з Мирополя, які хотіли продовжити навчання далі. І хоч представники Хмельницького заводу «Катіон» приїхали забирати учнів на роботу своїм автобусом з цілим відром червоних троянд, Людмила в останню хвилину покинула автобус і разом із подругами подалась до Конотопського індустріально-педагогічного технікуму. Успішно його закінчила і отримала спеціальність електромонтера, майстра виробничого навчання. В 1984 році була направлена на роботу в наш навчальний заклад, де прийняли її дуже тепло, а, певно, тому і залишилась в своєму училищі та працює і понині. Вона майстер виробничого навчання електромонтерів. * * * * * * * 1990 року закінчувала Шепетівську СШ № 5 Ляска - Окунєвська Олена Олегівна (фото дивіться нижче). Цього ж року вона вирішує вступити в наше училище для того, щоб опанувати спеціальність верстатника широкого профілю, оператора станків з ЧПУ. Хоч успішно навчалась та проходила виробничу практику на заводі, серце все ж належало педагогіці. До речі, Олена ще з дитинства мріяла стати учителем молодших класів. Проте, перш, ніж повернутись в рідне училище в якості викладача, прийшлось їй торувати нелегкі студентські дороги в Рівненській академії водного господарства а пізніше Хмельницькому університеті «Поділля». Та все ж мрія збулась: з 1999 року Олена Олегівна - працівник ліцею, з 2000 р. - викладач, з 2005 р. - викладач та соціальний педагог. * * * * * * * Олег Анатолійович Буркацький (фото дивіться нижче) закінчував Шепетівську СШ № 3. Мріяв навчатись у вузі, але фінансовий стан у сім'ї не дозволив йому цього зробити. Олег вирішив свій життєвий шлях торувати самотужки. Твердо знав, що будь-якому чоловікові потрібна перш за все, спеціальність, а тому прийшов в ліцей і оволодів професією електромонтера. Після закінчення ліцею у 2006 році почав трудову діяльність у навчально-виробничому комбінаті - електриком. Проте, пам'ятаючи сумлінність свого учня, дирекція ліцею невдовзі запропонувала Олегу Анатолійовичу повернутись до навчального закладу на посаду системного адміністратора. Зараз О. А. Буркацький - студент Рівненського міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. С. Дем'янчука. У майбутньому - викладач інформатики та спеціаліст у сфері інформатизації. До цього часу Олег Анатолійович шкодує, що не прийшов навчатись в ліцей після дев'ятого класу і час зберіг би, і користі більше було б. * * * * * * * Сергій Миколаєвич Вінічук, шепетівчанин, навчаючись в СШ № 4, вирішив стати електрогазозварником, врахувавши те, що саме ця спеціальність дуже користується попитом та й заробітна плата такого робітника вища від інших. В наш навчальний заклад Сергій прийшов разом з братом Олександром. Особлива серйозність у ставленні до навчання обох увінчалась успіхом - брати закінчили училище з відзнакою і вступили в Хмельницький університет «Поділля». Після закінчення університету Сергій Миколаєвич працював на заводі, а у 2006 році - повернувся в ліцей у якості майстра в. н. Наступного, 2007 року, наші учні і майстер брали участь в обласному конкурсі професійної майстерності, де вихованець С. М. Вінічука виборов перше місце, а сам Сергій Миколаєвич - друге серед майстрів. Сергій Миколаєвич написав наукову роботу на тему: «Відновлення колінвалу 3ІЛа-130 різними видами зварювання», а зараз завершує розробку посібника на допомогу майстрам по проведених уроків виробничого навчання із зварювальної справи. * * * * * * * Валентин Валентинович Якубовський свою мрію стати будівельником почав втілювати в Житомирському ПТУ-5, хоч народився і виріс в Шепетівці. Але трапилась подія, яка повернула його в рідне місто і в наш навчальний заклад. На дискотеці він познайомився з дівчиною Оленою, котра навчалась в Шепетівському училищі і також у майбутньому мала стати будівельником. Валентин вирішує бути поряд з Оленою (до речі, через кілька років вона стала його дружиною), а значить перевід з Житомира до Шепетівки. За час навчання в нашому училищі Валентин став виношувати думку - у майбутньому стати педагогом, бо, як він сказав, завдяки улюбленим викладачам Маєвській О. Г, Ваколюк Т О, Гуменюку В. В., стали цікавими такі предмети, як математика, українська література і фізкультура. Трудову діяльність розпочав і продовжував 10 років прорабом будівництва у Москві. Пригадує, що першим будинком, який довелись будувати, була трьохповерхівка замісника прокурора Росії В. В. Калмогора. Потім жив і працював у Хмельницькому, але думка про педагогіку не покидала його. Тому вступив до Кам'янець-Подільського педінституту. Пам'ятаючи В. В. Якубовського як хорошого і старанного учня, дирекція нашого ліцею запропонувала йому знову вернутись до рідних порогів - тепер Валентин Валентинович - успішний викладач. 
 Н. Огнівчук | |
| Категорія: Наші досягнення | Переглядів: 1367 | Додав: olegsda | |
