.
Блог
Головна » 2014 » Березень » 11 » ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИНИКНЕННЯ КОМП'ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ, НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ІКТ НА ФІЗИЧНЕ І ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ'Я УЧНІВ10:39 ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИНИКНЕННЯ КОМП'ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ, НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ІКТ НА ФІЗИЧНЕ І ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ'Я УЧНІВ |
У сьогоденні комп'ютери та інформаційні технології так глибоко проникли в усі сфери нашого життя, що складно собі уявити сучасну людину, яка б обходилася без них. Використання учнями у своїй діяльності комп'ютера всебічно впливає, на психічний розвиток дитини. Задіяні у всій повноті такі процеси, як мислення, уява, сприйняття, пам'ять. Наприклад, психологи відзначають, що робота з комп'ютером розвиває увагу, логічне та абстрактне мислення, а також сприяє формуванню творчих здібностей, а вміння користуватися Інтернетом може стати хорошою школою спілкування та навичок із пошуку та відбору інформації. ІКТ сприяють: • розширенню сфери можливостей для самостійної роботи учнів; • свободі інформаційного обміну — доступ до оцифрованих інформаційних ресурсів за допомогою комп'ютерних технологій знімає відмінність між центром і периферією; • посиленню мотивації учнів до навчання; • використанню широких можливостей комп'ютера для навчання (у тому числі і в процесі різних ігор, наприклад ігор-стратегій); • можливості стати членом віртуальної спільноти, спілкуватися з людьми усього світу в чатах, блогах, за допомогою електронної пошти тощо; • можливості набуття нових компетенцій у процесі виконання, наприклад проектних робіт із застосуванням ІКТ; • ефективнішому використанню часу учасниками освітнього процесу. Незаперечний той факт, що комп'ютер із його великими можливостями допомагає людям, проте є і джерелом прихованої небезпеки для незміцнілого дитячого організму. Сучасний вчитель усвідомлює, що навчання комп'ютерній грамотності повинно бути нерозривно пов'язане з турботою про збереження здоров'я дітей. Турбота про здоров'я — це найважливіша праця вихователя. Від життєдіяльності дітей залежить їх духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міц¬ність знань, віра у свої сили. (В. О. Сухомлинський) Учням нашого навчального закладу ми пропонуємо провести самостійне дослідження за допомогою щоденника-самоконтролю часу спілкування із комп'ютером та самопочуття протягом певного періоду. Листок самоконтролю тривалості роботи за комп'ютером учня (учениці)______ групи ___________________  У ході дослідження можна з'ясувати про те, що учні часто навіть не можуть самі пояснити причину свого дискомфорту, прояви тривожності, безсоння. Діти відчувають схильність до залежності від комп'ютера, а деякі вже знаходяться на межі порушення психологічного здоров'я. Цей факт викликає занепокоєння ще і тому, що інформаційні джерела, сторінки мас-медіа рясніють повідомленнями про спалахи агресії та страшні криваві злочини, вчинені людьми, які, живучи у реальному світі, діють за правилами світу віртуального. Очевидно, що все це є наслідками комп'ютерної залежності. Ознаки комп'ютерної залежності: • пропуски учнів навчання унаслідок захоплення комп'ютерною грою вдома або через відвідування комп'ютерного клубу; • перебування біля комп'ютера у нічний час; • прийом їжі не відриваючись від комп'ютерної гри; • уявлення і асоціювання себе з героями комп'ютерних ігор; • відсутність інших захоплень, крім комп'ютерних ігор; • надання переваги комп'ютерним іграм над живим спілкуванням; • загальний час, проведений за грою, перевищує час виконання домашніх завдань, прогулянок, спілкування з батьками й однолітками, інші захоплення; • проблема вільного часу, коли комп'ютер зламався; • конфлікти з батьками та їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп'ютером. Комп'ютер витісняє з життя дітей читання книг, прогулянки, спорт і реальне спілкування, а у деяких підлітків спостерігаються ознаки залежності від комп'ютера, Інтернету або комп'ютерних ігор. Комп'ютер став для учнів другом, порадником, розвагою, учителем. Не лише у навчанні, але і вдома учні використовують комп'ютери для різних цілей. Опитування показало і те, що багато хто з дітей не замислюється при цьому над збереженням свого здоров'я. Щоб комп'ютер не виявився ворогом, а перетворився на дуже корисний інструмент, що полегшує життя, потрібно розумно підійти до питань організації робочого місця, правильного підбору виду занять, розподілу часу, використання нескладних вправ для зняття втоми і напруги. Внаслідок безконтрольного проведення часу біля комп'ютера діти стають надмірно дратівливими, запальними, емоційно нестійкими. Постійне перебування за комп'ютером неминуче призводить до проблем із зором, серцевою діяльністю, опорно-руховим апаратом. Ось, для прикладу, результати самоконтролю і самоаналізу учасників дослідження — відсоток учнів ліцею, що відчувають втому очей після тривалого спілкування з комп'ютером та кількість школярів із вадами зору: Таким чином, комп'ютер впливає на всі біологічні характеристики організму людини і насамперед на її фізичне і психічне здоров'я, доповнюючи такі фактори — складові здоров'я: • спадковість — 20 % • рівень медицини — 10 % • екологія — 20 % • спосіб життя — 50 % Здоров'я учня в нормі, якщо: • у фізичному плані: здоров'я дозволяє дитині справлятися з навчальним навантаженням, дитина вміє долати втому; • у соціальному плані: дитина комунікабельна, товариська; • в емоційному плані: дитина урівноважена, здатна дивуватися і захоплюватися; • в інтелектуальному плані: учень виявляє хороші розумові здібності, спостережливість, уяву, вміння самонавчатися; • у моральному плані: учень визнає основні загальнолюдські цінності. Вал електронної інформації поглинає дорослих і дітей, протистояти йому надзвичайно складно. Інтернет — це як приплив. Його хвилі заллють комп 'ютерну індустрію та інші галузі життя, затоплюючи тих, хто так і не навчився триматися на плаву. Білл Гейтс, президент корпорації Майкрософт. «Вміти триматися на плаву» — це вміти протистояти шквалу, стихії інформації, фільтрувати її, критично переосмислювати отримані дані, вміти провести межу між реальним світом і віртуальним, між живим спілкуванням і мережевим, справжніми друзями і друзями on-line. Найбільше тривоги викликає той факт, що у дітей втрачається межа між реальним та віртуальним світами, причому саме віртуальний світ діти часто сприймають як реальний. А це призводить до нівелювання цінності життя і здоров'я. Конфлікт у свідомості учнів полягає в тому, що дитина, залишаючись у віртуальному світі, живе у світі реальностей, світі, що має свої закони, правила та вимоги. Уявне бачення життя діти намагаються перенести у реальне життя, поглиблюючи таким чином внутрішній конфлікт. Проблеми реальності часто відходять на задній план, інколи вирішуються віртуальними способами — агресивними та самознищуючими, а це, у свою чергу, породжує ще одну серйозну проблему сучасного суспільства — проблему десоціалізації підлітків. Тривале перебування у віртуальному світі негативно впливає на дитину, спричиняючи відхилення в емоційних психічних станах та підвищення рівня тривожності. Ігри зі сценами насильства, вбивств, які спонукають віртуального героя до насильства заради виживання, служать приводом для неусвідомленої зміни свого ставлення до світу, суспільства, до самого себе, що, зрештою, призводить до посилення дезадаптації дитини. Граючи у комп'ютерні ігри, діти постійно перебувають у стані тривоги, часто бувають агресивними, особливо якщо їм заважають займатись «улюбленою справою», тобто грою. Виграючи, вони перебувають у стані ейфорії, яка дуже швидко змінюється тривогою: необхідно знову грати, щоб отримувати енергетичний «заряд». Проводячи значну кількість часу перед комп' ютером, діти перестають цікавитися усім, що не має до них відношення. Руйнуються стосунки з рідними, друзями. Підліток «ховається» у віртуальному світі, у якому сам стає вигаданим персонажем: у спілкуванні з іншими неадекватний (продовжує «воювати», але уже з реальними людьми), намагається дізнатися, які почуття переживає реальна жертва, жива людина, тобто переносить віртуальні сцени насильства у реальність. Тому, враховуючи все сказане вище, з'ясуємо негативні чинники ІКТ: • зменшення частки «живого» спілкування; • відмирання традиційної культури читання, нівелювання книги; • поява різнотипної комп'ютерної залежності — аж до психічних розладів; • розширення доступу до небажаної інформації; • загроза здоров'ю (посилення гіподинамії, втрата зору тощо). Кілька аргументів «проти» понаднормованого спілкування учнів із комп'ютером: • Навантаження на зір. Офтальмологи забили на сполох у зв'язку з глобальною комп'ютеризацією і на¬віть придумали спеціальний термін — «комп'ютерний зоровий синдром», який зустрічається практично у всіх користувачів. • Незручна поза. Робота за комп'ютером змушує школяра тривалий час дивитися на екран і одночасно тримати руки на засобах управління (клавіатура, миша, джойстик). Це змушує тіло займати певне положення і не змінювати його до кінця роботи. Через обмежені рухи під час тривалої роботи за комп'ютером виникають захворювання суглобів кистей рук, утруднене дихання, остеохондроз. • Випромінювання. Те, що називається радіацією (гамма-промені і нейтрони), монітор взагалі не виробляє. Але потенціал між екраном дисплея і обличчям людини, що сидить перед ним, розганяє порошини пилу до величезних швидкостей. Необхідно постійно знижувати кількість пилу в приміщенні за допомогою вологого прибирання. • Психічне навантаження і стрес у разі втрати інформації. Психологи стверджують, що комп'ютер може стати причиною довготривалих порушень психічного та інтелектуального розвитку дітей. У так званого комп'ютерного покоління гірше працюють деякі види пам'яті, спостерігається емоційна незрілість, безвідповідальність. Комп'ютероманія виникає тоді, коли діти прагнуть компенсувати відсутність чуйності й тепла в реальному світі, занурившись у світ віртуальний. Комп'ютерна залежність — проблема, з якою намагаються боротися у всьому світі. • Десоціалізація. Відчуваючи тривогу, дитина стає агресивною або прагне «піти»: в алкоголізм, наркоманію, релігійні секти і, зрештою, у гру. Занурюючись у віртуальний світ, дитина ніби відгороджується від реальності, перестає цікавитися навколишнім. Діти, що надають перевагу віртуальному середовищу, не вміють «вливатися» у соціум, який живе реальним життям, ставить реальні вимоги і диктує реальні правила поведінки. Такі діти мають великі труднощі у спілкуванні, не впевнені в собі, закомплексовані та сором'язливі, водночас вони культивують у собі неврівноваженість, неуважність, неохайність, самоізоляцію, втрату звичних цінностей, внутрішніх орієнтирів, байдуже ставлення до близьких. • Комп'ютерна залежність. Не менш небезпечна, ніж наркотична, оскільки призводить до значного порушення психічного і фізичного здоров'я школярів. Особлива підступність комп'ютерної залежності полягає в тому, що процес звикання відбувається повільно і непомітний на перших стадіях. Поступово дитина проводить за комп'ютером все більше часу, він стає для неї не лише джерелом знань, а й починає емоційно заміняти школяреві оточуючих людей. Психіка дитини ще не-достатньо стійка, деякі комп'ютерні ігри та інформація з Інтернету можуть призвести до змін світогляду, перегляду моральних норм тощо. У серйозніших випадках можуть виникнути психічні розлади. Шкільне дослідження засвідчило поінформованість школярів про комп'ютерну залежність, однак певна частина учнів уже визнає свою залежність від комп'ютера. Все це зворотний бік медалі, на якій написано: «Інформаційні та комунікаційні технології». Як же зберегти безцінний дар природи — здоров'я? З метою усунення шкідливих факторів необхідно: • зменшення часу «спілкування» із комп'ютером; • фізична активність; • виконання комплексу спеціальних вправ для очей, постави, рук та ніг; • спілкування з друзями у реальному вимірі, а не у соцмережах. Таким чином, стає очевидним, що зловживання, комп'ютерними іграми, тривале перебування у віртуальному середовищі згубно впливають на особистість дитини. Тому вкрай важливо дорослим з'ясувати, що стає для дитини причиною самоізоляції: • потреба самореалізації; • емоційна розрядка; • виявлення конформізму (модно, престижно, як усі); • задоволення інтелектуальних потреб; • розвиток важливих для життя якостей. З'ясувавши суть проблеми, легше спланувати стратегію подальших дій: • корекцію дозвілля та навчальної діяльності школярів; • залучення дитини до суспільної діяльності; • корекцію стосунків у сім'ї; • визначення життєвої перспективи, виходячи із самоусвідомлення своїх потенційних можливостей та ціннісних орієнтацій; • урахування фізіологічних особливостей дитини як невід'ємної умови соціального розвитку; • створення умов для успішної соціалізації дитини. Спільна робота сім'ї, школи, суспільства забез-печить вирішення поставленої проблеми, сприятиме вихованню фізично і психічно здорової молоді, фор-муванню ціннісно-змістового способу життя, з переконанням того, що здоровим бути необхідно. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |
