.
Каталог статей
| Головна » Статті » Історичне краєзнавство |
Досліджуємо походження назви міста Шепетівка (продовження)
Як на той час називалось місце ув'язнення до кінця розслідування та утримання ув'язнених до суду? Ми знаємо, що велика тюрма чи в'язниця тоді називалася остріт, там злочинці відбували покарання. Такий остріг і був в Острозі, що від Шепетівки за 60 км на шляху до Львова. Маленька в'язниця повинна бути там. де частіше всього скоюються злочини. Злочин і гроші. Гроші і злочин. Де їх більше всього? На ринку! Біля ринку і мала бути така невеличка в'язниця. Як вона могла виникнути? Люди, які охороняли ринок, збирали мито, перебуваючи на постійній службі. Вони не могли бути мешканцями нього міста. На таку службу брали молодих та здорових хлопців. Але на такій службі можна було дістати поранення чи захворіти. На той час лікарень у сучасному розумінні не існувало, лікар приїздив до хворого додому. А якщо цим хворим був військовий, то лікар приїздив в казарму. Але хворого потрібно було ізолювати від здорових і такі приміщення стали називати шпиталями. Шпиталем ще й досі в народі називають лікарню для військових. Поступово шпиталь став виконувати функцію тимчасового утримання під вартою злочинців. Після затримання за ними стежили і попереджали втечі. Охоронцями ставали ті хворі службовці, які поступово одужували, а ізолятор - шпиталь тимчасово перетворювався у в'язницю. Затриманого потрібно допитувати, і досить часто в брутальній формі, з приниженням та образою особистості і гідності. Таке слово було шпетати. Його значення: 1) ругать, бранить ; отчитывать, распекать, пробирать, оскорблять чье-нибудь достоинство, унижать, позорить. Але звучати і писатися воно буде - ШПЕТИТИ. Та від того, що змінили "е" на "и" - значення його не змінилось. Саме у такий спосіб велася мова з боржниками, злодіями та іншими винуватцями перед владою. Тому шпитальня (в'язниця) була необхідна. Необхідність такого закладу у Шепетівці диктувалася і географічним розташуванням міста. Від Славути до Полонного або від Полонного до Ізяслава відстань дорівнювала 50-60 кілометрів. Таку відстань за один день може пройти тільки надзвичайно здорова людина, і то тільки в літній час. Ночувати серед поля або лісу, особливо в зимову пору, завжди небезпечно. Саме тому 25-30 кілометрів - це відстань на одноденний перехід, а для вершника є можливість повернутися додому протягом однієї доби. При конвоюванні злочинців до місця суду або місця відбування покарання, їх також десь треба було на ніч залишати під вартою. Знову потрібна в'язниця - шпетальня. Під час першої письмової згадки містечко знаходилось у приватній власності польського шляхтича Андрія Ждярського. Та це зовсім не значить, що все в місті належало йому. Йому належала та земля, яку місцеві жителі брали у нього в оренду. Він міг бути і власником ринку та тих споруд, які належали йому особисто. Середи них: митна контора, митні комори, де зберігався товар, привезений для реалізації. Біля них повинен був існувати заклад для проживання охоронців та тих, хто збирав податки та контролював його входження, але повинні бути ще й люди, які при необхідності могли спитати, тобто ШПЕТИТИ будь-кого про податки, мито, гроші за оренду землі ринкову платню та інше. Саме існування такого закладу було однією з вимог надання місту Магдебурзького права. Але оскільки князі та магнати у Шепетівці постійно не жили, (в усякому разі, про це немає свідчень), то Дикцію збору податків виконували дрібні пани та підпанки. За цієї умови брати треба було грошей стільки, аби князю вистачило і собі залишилось. Тому шпетати (питати) потрібно було більше. Можливо саме цим і запам'яталась ця місцевість тим, хто жив тут більш як 400 років тому. Виконуючи на початку свого існування подвійну функцію, ШПИТАЛЬ -залишив по собі досить довгу пам'ять. Місцеві жителі, які проживали у Скалинцях на березі річки Гуски, з острахом поглядали на гору: церква, ринок та шпиталь знаходились на найвищому місці, де перетиналися шляхи, що вели з чотирьох напрямків : Славута, Полонне, Ізяслав, Новоград-Волинський. І це місце, яке стояло трохи осторонь, мало отримати свою назву. Ця назва не могла бути сповнена великої поваги, тим більше любові. Біля ринку та шпиталю, селилися ті, хто торгував, і ті, хто пригноблював. І їм було чого боятися. Торгували на ринку в ті часи, здебільшого, євреї. Саме біля сучасного ринку та відділу міліції знаходилося староєврейське старовинне поселення, або, як зараз кажуть, квартал. В межах цього кварталу знаходиться старовинне єврейське кладовище, яке, кажуть, має понад 400 років. Тут були майстерні, які існували дуже довго: шевці, друкарі,чоботарі,годинникові майстри та цирульники. Та найголовніше, у цьому кварталі біля самого ринку знаходилась синагога. Розвиток Шепетівки у XVI-XVU ст., безумовно, пов'язаний з виникненням єврейського поселення, яке поступово перебрало на себе функції головного населення порівняно зі Скаленцями. Межа, яка їх спочатку відділяла, з часом зникла. А назва, яку дали місцеві жителі поселенню, що виникло поруч, могло бути за походженням від слова ШПЕТАТИ. До кінця XVI ст..сформувалася назва міста у сучасному звучанні -Шепетівка. Спочатку наголос ставився у слові Шпетівка на голосну літеру "е", а потім став ставитись на літеру "і". Гарячі джерела. Старовинні знахідки. | |
| Переглядів: 468 | Рейтинг: 1.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
