.
Каталог статей
| Головна » Статті » Історичне краєзнавство |
Досліджуємо походження назви міста Шепетівка (початок)
 Чому саме Шепетівка? Це місто розташовано у північній частині нинішньої Хмельниччини, має багатовікову історію, славетні бойові та трудові традиції, зберігає звичаї українського народу. Шепетівка третє за величиною місто Хмельницької області, кількість населення на 01.10.2020 року складала 41 189 чоловік. Саме це місто на відміну від багатьох міст та поселень Хмельниччини, не має ніякої більш-менш обґрунтованої версії стосовно свого походження. Ми будемо шукати можливості вирішити питання дослідження назви нашого міста. а) Історична довідка Перші поселення на території нинішнього Шепетівського району виникають в період неоліту VI-III тисячоліття до нашої ери. Залишки такого поселення виявлено, зокрема, на березі річки Хомори біля села Коськів. Сама Шепетівка представлена давньоісторичними пам'ятниками епохи міді і бронзи, які відносяться до кінця IV- початку II тисячоліття до н. є. Починаючи з першого тисячоліття до нашої ери на території сучасної Шепетівки остаточно заселяються хліборобські племена. Наприкінці У ст. н.е. почала виділятися родоплемінна знать. В X ст.. н.е. землі Шепетівського району входили до складу Київської Русі, що підтверджено залишками поселення тих часів у селі Городище. Більше 400 років (1594 р.) минуло з часів першої письмової згадки про Шепетівку. За цей час Шепетівка пройшла довгий шлях від поселення кількістю в 121 помешкання до сучасного міста, яке має три вокзали ( автовокзал, станція Шепетівка-1, станція Шепетівка-Подільська), розгалужену систему авто- та залізничних шляхів і розвинуту міську інфраструктуру. б) Існуючі версії про походження назви міста Шепетівки Уже йшлося, що назва міста Шепетівка не має обґрунтованої версії, щодо свого походження. Виникає потреба проаналізувати існуючі версії щодо походження назви міста та визначити, чим вони нас цікавлять. Тому першою стадією будь-якого дослідження є процедура аналізу. На превеликий жаль, існуючих версій про походження назви міста Шепетівка не так вже й багато. Належать вони тим людям, які у своїх працях писали про Шепетівку. Такою є історико-краєзнавчий нарис Анатолія Гули "Шепетівка". Саме цьому автору належать такі рядки: "Задивишся на тінисті крони дерев, що перехрещують високе небо, і чуєш, як веселе птаство струшує на землю ніжні голоси - дзвіночки. Та от налітає пустун вітер. Гойднулися лапаті соснові віти і мелодійні пташині звуки розтанули у густому, протяжному шепоті верховіть. - Шша -а, шша -а, - перестерігає глибокодумно праліс. - По-шше-е-пки, по-шше-е-пки, - горнеться до нього потривожена вітром молода парость. І так уже безліч літ. На одному з їхніх перехресть люди, заворожено вслухаючись у зелену розсипчасту мову довколишніх борів, у їхнє невгаваюче шепотіння, назвали своє місто Шепетівкою. З покоління в покоління старші переказують так молодшим. І цілком ймовірно, що в переказі цьому - правда". Версія ця оприлюднена Анатолієм Григоровичем, за відсутністю логічних доказів не влаштовує самого автора, тому він висуває іншу версію. "А можливо, назва міста походить від прізвища одного з поселенців - Шепет, Шепіт". Тобто замість однієї версії, де автор стверджував "що в переказі цьому - правда", маємо дві, де в основу назви Шепетівка покладено прізвище поселенця. Як би там не було, але ця версія підтримується і поширюється авторами статей у книжках «Шепетівський історичний музей», «Велика Волинь». Минуле і сучасне (матеріали Міжнародної наукової, країнознавчої конференції), тому і підлягає більш детальному аналізу. Автор цієї версії стверджує, що навколо міста "казкові бори". У тихій задумі стоять лицарі лісу - могутні дуби. Та якщо уважно придивитись до місця, де розташована стара частина Шепетівки, то великих лісів там ніколи не було. З півдня і півночі Шепетівку відділяють від лісу (пралісу) дві невеличкі річки: Гуска та Косецька. Вони хоч і невеликі, але береги в них дуже заболочені.  Береги р.Гуски в околицях Шепетівки  Річка Косецька Великі болота розташовані на схід і захід від старої Шепетівки, збереглися вони й до сьогодні. На початку 70-их років XX ст.. посередині сучасного міста, де зараз знаходяться міськвиконком та стадіон "Корчагінець", було сильне болото, яке не кожний наважувався перейти. Великі дерева на болоті, як відомо, не ростуть. Тому за браком борів та дубів на місці, де знаходиться стара частина Шепетівки, ця версія відпадає. "Невловимий шепіт лісів" не є підставою для того, щоб вважати це назвою міста. Бо так само ліси шепочуть на території всієї України. Але Шепетівка одна. Існує ще одна версія, не зафіксована у літературних джерелах про походження назви міста, - від шепоту джерел води з лікувальними властивостями. Такі джерела дійсно були, вода в них була насичена залізом, а температура сягала +80°./ "Записки Батюшкова" , "Волинь", 1888, с 229./ Такі джерела могли не тільки шепотіти, а витікати із значно більшим шумом. Та, на жаль, відкриття цих джерел тісно пов'язане з будівництвом пісочного цукрового заводу у 1846 році, а на той час Шепетівці було вже 250 років! Таким чином, ми проаналізували усі існуючі версії. Відкинувши одну за одною, що ми маємо для подальшого аналізу? Відомо з архівних джерел, що перша письмова згадка про місто датується 1594 роком. Згадується про Шепетівку у заповіті Андрія Ждярського, польського шляхтича. На той час містечко входило до Кременецького повіту Волинського воєводства Речі Посполитої. У 1629 р. в місті налічувалося 128 димів, а через два роки на 450 більше. Також відомо, що наприкінці XVI ст.. Шепетівка отримує Магдебурзьке право. Хоч відомості і скупі, але для історичного аналізу цього зовсім немало. Поставимо питання, чи кожне село або містечко мало можливість отримати Магдебурзьке право? Звернемось за довідкою до "Советской исторической энциклопедии" / М., 1965 , т. 8, с. 883/, або до "Большой Советской энциклопедии" /М., 1974, т 15, с. 435-436/, де чітко визначено: "Магдебурское право устанавливало порядок выбора властей и функций, основные нормы гражданского и уголовного права, правила судопроизводства и налогообложения, определяло деятельность купеческих объединений, ремесленных цехов, порядок торговли и т.п.". Отже, аби отримати Магдебурзьке право містечко мало відповідати його нормам та вимогам, серед яких важливим було наступне: у центрі містечка повинен бути ринок з необхідними ринковими будівлями (комори, лавки, ремісничі майстерні, корчма або шинок і дім на зразок нинішнього готелю).  Площа, де розташовувався ринок у ХУІ-ХУП ст.. Неподалік від ринку обов'язково будувався храм або церква. Від ринку повинні були відходити вулиці з вимогою, щоб вони були вимощені бруківкою. Та головне - неподалік від ринку неодмінно розташовувалось приміщення, де знаходились люди, які повинні були забезпечувати порядок на ринку, збереження майна, збирання мита, податків, інших платежів, охороняли привезений на ринок товар і миттєво реагували на порушення правопорядку. Сам факт надання містечку Магдебурзького права свідчив про те, що всі ці вищезгадані вимоги мали бути раніше виконані, але не за рік до присвоєння цього права. Тільки в цьому випадку надавалось місту Магдебурзьке право. Яка ж кількість населення була в Шепетівці на час її першої письмової згадки? Відомо тільки кількість димів. їх було 128. Що ж у ті часи називали димом? Дим - це дім, який сплачував податок за дим, що виходив через пічну трубу. З точки зору соціального статусу, це було господарство, у якому був батько і одружений син, або два одружених брата. Середньостатистично дим - це платник податку за сім'ю, яка складалася з 8-10 людей. 128 х 10 = 1280 платників податку. Та чи всі мали можливість мати таке помешкання, щоб сплачувати податок за піч і дим? В умовах зубожіння населення від постійної експлуатації з боку польських панів, від частих нападів кримських татар (1577, 1589, 1593, 1617, 1624-це роки турецько-татарських набігів), більшість населення не мало такої можливості. То ж додамо до цифри 1280 більшу половину і отримуємо 2500 чоловік. Приблизний підрахунок мешканців у Шепетівці наприкінці XVI - на початку XVII століття складав до 3000 тисяч чоловік. Це вказує на те, що перша письмова згадка і час заснування поселення не співпадають. З чим пов'язаний такий бурхливий розвиток Шепетівки наприкінці ХУІст.? Якщо подивитись на карту східної Європи ХІІ-ХШ ст.ст., то найбільша кількість поселень припадає на край, розташований між річками Дністер - на півдні, Дніпро - на сході і Прип'ять - на півночі. В кінці XIII ст.. річки, які були колись єдиними шляхами сполучень, своє значення втрачають. Це пов'язано з падінням Візантії, до якої йшли всі водні шляхи збуту товарів з Київської Русі. Сухопутні шляхи набувають все більшого значення. Головною товарною артерією у XIV-XV ст.ст. стає шлях, який з'єднав два великих міста - Київ і Львів. Цей шлях відіграє вирішальну роль у розвитку малих містечок, що виникають на початку ХШ- до кінця XVII ст.ст.: Білгород (нині Фастів), Котельниця (нині Кашпирівка), Колодязний (нині Колодяжна), Полоній (нині Полонне), Ізяславль (нині Ізяслав). З Ізяслава шляхи розходились. Один ішов на Львів, другий - на Галич. Як тільки значення Галича, як адміністративного центру Галицько-Волинського князівства втратилося, основним стає шлях на Львів. Ізяслав, який розташований за 30 км від головного напрямку на Львів, втрачає своє значення. Шлях вирівнюється, і з Полонного йде на Славуту через Шепетівку. На північ від Шепетівки, Полонного, Колодязного аж до Фастова тягнувся, так званий, чортів ліс. Це була сильно заболочена місцина, вкрита величезним лісовим масивом. Шляхів там не було, тому ніхто там і не їздив. XVI століття - це століття розвитку шляхів сполучень. В цей час виникають міста і села, призначенням яких було обслуговування тих, хто їхав цим шляхом. Так, на другу половину XVI ст.. припадають перші письмові згадки про міста Славуту, Баранівку, Миропіль та багато інших. На останнє десятиліття XVI ст.. припадають перші письмові згадки про села, які розташовані неподалік Шепетівки на цьому шляху: Судилків, Хролін, Траулин, Нечіпали (нині Новичі).  Чому саме такі назви носять ці села? Ці питання ми розглянемо на наступному нашому занятті. Історії нашого міста. Археологічні пам'ятки Шепетівщини (відео) | |
| Переглядів: 1469 | Рейтинг: 2.0/4 |
| Всього коментарів: 0 | |
