.
Головна » 2015 Листопад 12 » «Вовк» - ВАСИЛЬ КАШЛАКОВ
08:35 «Вовк» - ВАСИЛЬ КАШЛАКОВ | |
Саме про нього, нашого земляка, 10 листопада 2015 року йшлося під час тематичної зустрічі «Кіборг» народився в Шепетівці» в краєзнавчому музеї. Зустріч наших учнів групи №104 з науковим працівником Л.Д.Юхимович організували члени гуртка «Історичне краєзнавство» (Центр «Воїни АТО») Мельничук Назар та Садовець Олексій. До речі, хлопці разом із головою міськрайонного об’єднання учасників бойових дій в зоні АТО І.В.Дзюбою запланували ряд спільних виховних заходів. Для ознайомлення надаємо Вам біографічну довідку про нашого героя-земляка, яку запропонував нам Назар Мельничук. ВАСИЛЬ КАШЛАКОВ Для шепетівчан це маловідоме ім'я героя, який загинув у зоні АТО. Ми не проводжали його в останню путь. Лейтенанта Василя Олеговича Кашлакова, командира взводу 93-ї бригади поховали у селі Пеньках Старокостянтинівського району. Такою була воля його мами.  Життєві дорога Василя Кашлакова тісно пов'язана з нашим містом. Тут народився 28 жовтня 1987 року, тут минуло його дитинство. Ходив у садочок «Дюймовочка», навчався у НВК№1. Його пам'ятають надзвичайно розумним, допитливим хлопчиком, який дуже любив машинки, іграшкові пістолети, автомати. Його улюблений мультик - «Ну, постривай!». Можливо, тому у військовому житті узяв позивний «Вовк». Завжди був оточений увагою та любов'ю батьків, дідуся Анатолія Васильовича і бабусі Клавдії Іванівни, які мешкали у Шепетівці. А у селі Пеньках, куди вони з мамою переїхали у 1996 році, поруч були бабуся Раїса Василівна та дідусь Петро Семенович. Для мами синочок був єдиною втіхою, у його виховання вона вклала всю душу і серце. Зростав Вася /а його так звуть у родині/ світлою, доброю людиною, із загостреним почуттям справедливості, чесності. Він ніколи не був багатослівним, та думка його працювала завжди на позитивні дії, вчинки. Про це говорять вчителі Пеньківської ЗОШ І-ІП ступенів, яку він закінчив 2005 року, на цьому наголошують у спогадах рідні та близькі. Військова справа завжди цікавила Василя, адже його героїчні прадіди Василь Павлович Кашлаков та Василь Михайлович Прокопчук пройшли горнило Другої світової війни. Вони були для нього взірцем, проте умовляння мами отримати мирну професію на Василя таки вплинули. Після закінчення школи юнак поступив до Хмельницького національного університету на економічний факультет, спеціальність -«облік та аудит». Добре навчався. Одночасно у 2009 році студент поступив на кафедру військової підготовки при Національній академії Державної прикордонної служби України. Ось витяг із службової військової характеристики: «Має добрі знання, відмінні організаторські здібності, оволодів достатніми командними і методичними навичками. Може командувати механізованим взводом. Техніку,, озброєння механізованих підрозділів вивчив добре, може експлуатувати». Ці знання швидко знадобились Василеві. Адже у цивільному житті він затримався не довго, хоча й працював менеджером у ТОВ «Мрія» у селі Пеньках. Прагнення стати військовим таки перемогло. У 2012 році через Шепетівський військомат, де він перебував на військовому обліку, йде на контрактну службу у Збройні Сили України. Починається його військове життя, сповнене тривог, випробувань. Молодший лейтенант служить у М.Василькові, у підрозділі Протиповітряної оборони. Невдовзі йому присвоїли звання лейтенанта /парадна форма лейтенанта тепер зберігається в музеї, як священна реліквія/. Події на Сході України різко змінили життя Василя Кашлакова. Він пише рапорт і- проханням перевести його на службу у героїчну 93-ю бригаду, штаб якої розташувався у смт.Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області. Це та бригада, яка вела бої за Марі'їнку, Широкіне, Піски, пройшла Іловайський котел. Окрема героїчна епопея її бійців - оборона Донецького аеропорту, за це їх прозвали «кіборгами». З 15 січня 2015 року лейтенант Василь Кашлаков у зоні АТО. Він командує взводом, який тримає позиції у районі селища Піски. Його люблять і поважають бійці за чесність, справедливість, відвертість. Лейтенант постійно дбав про безпеку солдатів, перевіряв спорядження - якість зброї, наявність боєкомплектів, слідкував аби бійці одягали каски, бронежилети. Переживав за життя кожного, адже бої тривали постійно. Українські військові тримали оборону західної частини летовища, метеостанції, а також довколишніх населених пунктів. Жодного «живого» місця на тій землі не було, усе посічене осколками мін і снарядів. Смертельна небезпека чатувала на кожному кроці. Наприкінці лютого Василь Кашлаков підірвався на розтяжці, отримав важке поранення ноги. Три тижні лікувався у госпіталі. Навіть у цей складний для нього час хвилювався за маму, за рідних, телефонував і повторював: «У мене все добре». Мамі радив слухати пісню С.Вакарчука «Все буде добре». А коли приїхав у відпустку на 10 днів у червні, обережно зізнався рідним: «Я вже трохи воюю....» У відповідь на умовляння залишити військову службу від офіцера чули: «Хто, як не я ?». І саме він у святковий день, 24 серпня, з побратимами вирушив виконувати бойове завдання. їхній автомобіль підірвався на протитанковій міні. Ця трагедія трапилася у районі села Невельське Ясинуватого району Донецької області. Очима Василя Кашлакова дивиться на світ його трирічний син Ваня. За його світле дитинство, за мирне життя загинув герой. Він у наших серцях назавжди. Маєвська О.Г. - класний керівник гр. № 104 | |
| Категорія: Виховна та позакласна робота | Переглядів: 801 | Додав: proflicey020 | |
