.
Головна » 2015 » Листопад » 12 » День па́м'яті жертв голодомо́рів
11:53 День па́м'яті жертв голодомо́рів | |
Традиційно в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні. У церемоніальних заходах біля Меморіального знаку в Шепетівці щорічно беруть участь керівники міста, члени громадських організацій, представники релігійних конфесій, регіональні делегації, громадськість міста і свідки Великого Голоду. У нашому навчальному закладі також пройдуть виховні заходи, присвячені цій події. Зокрема, 26 листопада 2015 р. передбачається робота за цільовою творчою програмою О. Ю.Демченко «Колосок пам’яті”. Проте кожен класний керівник у ці дні в розмовах з учнями торкнеться цієї важливої історичної теми. Саме тому учень групи №104 Яковлєв Олег ( член гуртка «Історичне краєзнавство» , центр «Велика Волинь») підготував матеріал, який стане у пригоді кожному. ДОКУМЕНТИ І СПОГАДИ ОЧЕВИДЦІВ ПРО ГОЛОД 1932-1933 РОКІВ НА ШЕПЕТІВЩИНІ Відповідно до Ленінської концепції будівництва соціалізму передбачалось переведення мільйонів дрібних товаровиробників на рейки колективізації. Зріст колективних форм господарства на Шепетівщині, тяга до котрих спостерігається виключно серед безземельного селянства мала такий вигляд : в 1921 році колективів було 2, в 1922 році – 9, в 1923 році – 19, в 1924 році – 27, в 1925 – 47. Колективи були економічно слабкими. В них переважала ручна праця, поширеним явищем стала безгосподарність, погана організація виробництва, відсутність необхідної дисципліни. В розпорядженні 47 колгоспів Шепетівщини в 1925 році було тільки 6 тракторів «Фордзон». Але з позиції керівництва республіки під тиском із Москви це ще більше прискорило темпи колективізації :4 лютого 1930 року виступом у Харкові на загальноміському партактиві С.В.Косіор поставив перед присутніми завдання- протягом весняної посівної компанії 1930 року цілком колективізувати всі степові округи, а восени завершити цей процес в республіці. Процент рознарядки, що спускався «зверху», «низи» намагались перевиконати, про що свідчить телеграма поширеного пленуму Шепетівського окрнвиконкому на адресу Сталіна. В ній, зокрема, говорилось: «Виконуючи генеральну лінію Ленінської комуністичної партії щодо соціально-технічної перебудови сільського господарства, пленум Шепетівського окрвиконкому рапортує, що внаслідок упертої боротьби бідняцько-середняцьких мас, округи, під керівництвом окружної партійної організації, вже усуспільнено сорок п’ять відсотків всієї земельної площі. Вважаючи на неухильну волю та бажання широких кіл бідняцько-середняцьких мас, округи, що ними керує окружна парторганізація, пленум окрвиконкому ухвалив: до Х11-х роковин Жовтневої революції колективізувати округу на всі сто відсотків та просити Уряд зарахувати Шепетівський округ до округу суспільної колективізації. Проте такі «високі» темпи були досягнуті в результаті відмови від принципу добровільного вступу в колгоспи, і в багатьох селах населення залякували різними жорстокими методами. В селах Шепетівщини практикувалось обшуки дворів із стріляниною. Все це привело в ряді сіл по анти колгоспних і навіть до антирадянських виступів. Так, 13 жовтня 1930 року було вбито голову Городищенської сільської Ради Д.М.Котика. У відповідь на це по всій Шепетівщині пройшла «ударна» десятиденна хлібоздача державі. Можна уявити скільки хліба було забрано у селян Шепетівщини за 10 днів. Восени 1931 року трагічна доля не обминула ще одного посланця Шепетівської партійної організації- вбито голову Михайлюцької сільської Ради Г.С.Шварца. Всі ці вбивства обґрунтовувались як куркульські вчинки. Коли невдоволення селян набуло загрожуючих розмірів, ЦК ВКП /б/ в березні-квітні 1930 р. прийняв документи, спрямовані на ліквідацію порушень проти колективізації. Процент колективізації почав знижуватися. З 1 березня по 1 травня 1930 року по Шепетівщині він знизився з 86,4 до 24,6. Проте докорінних змін у ставленні до селянства не відбулося. В селах стало менше прямого примусу в колгоспи, але тиск на них продовжувався в інших формах /загроза «розкуркулення», підвищення податку на одноосібників і т.п./. Темпи колективізації знову почали зростати. Однак головною причиною кризових явищ у сільському господарстві Шепетівщини, як і по всій Україні, були адміністративно-командні методи керівництва. Хлібозаготівельні компанії в 1931-1932 роках почали зростати, в селі відроджується «розверстка». Взимку 1932-1933 р.р. багато колгоспів Шепетівщини залишилось без зерна і посівних фондів, худоба без фуражу. Перший план поставки селянськими господарствами державі хліба, Шепетівський окружний виконком спустив райвиконкомам Грицівського та Судилківського районів, згідно з яким ці райони продали державі 2,8 тис. т зерна. В 1930 р. їх примусили здати втричі більше, а в 1932 році на 60 відсотків збіжжя- це привело до голодомору в 1933 році. Матеріали, які збереглися в облдержархіві, в районному архіві ЗАГСу м.Шепетівки засвідчують, що в Грицівському районі голодна смерть скосила 6 тис., в Шепетівському- понад 5 тис. чол.. переважно стариків і малолітніх дітей. На жаль довоєнні метричні книги не збереглися і повної картини про голодомор в м.Шепетівці немає. В 1993 р. в Шепетівці, на місці масового захоронення померлих в час голодомору, встановлено пам’ятний знак, який нагадує людям про страшне лихо, штучно зроблене тодішніми правителями Союзу і України. Л.Г.Сидорчук - заступник директора з ВР | |
| Категорія: Виховна та позакласна робота | Переглядів: 558 | Додав: proflicey020 | |
