.
Каталог статей
| Головна » Статті » Історичне краєзнавство |
Вулиці імені: Горбатюка
Цією вулицею школярі ідуть на навчання до ліцею, дошкільнята – відвідують дитячий садочок «Дюймовочка», на цій вулиці – краща в місті стоматологічна клініка «Едельвейс». Вулиця носить ім’я шепетівчанина - підпільника Остапа Горбатюка. Шепетівські підпільники та партизани внесли вагомий вклад у справу розгрому фашистської Німеччини в роки Другої Світової війни, наближаючи визволення української землі. Керівником Шепетівської підпільної організації був Остап Андрійович Горбатюк. Його ім'ям названа одна з вулиць міста, є провулок Горбатюка. При вході в колишній лісозавод (зараз ВАТ „Шепетівський ДОК") встановлена меморіальна дошка: „Тут у 1941-1943 pp. Розташовувався штаб ШепетІвської підпільної організації, яку очолював Остап Андрійович Горбатюк". Шепетівське підпілля почало діяти з вересня 1941 року. Було тоді Остапу Андрійовичу 41 рік. Все життя його зв'язане з рідним містом. Народився в сім'ї робітника цукрового заводу 1900 році. Зовсім юним пішов працювати з батьком на завод. Та його завжди вабив ліс, в якому він знав усі стежки. Отож, пішов юнак працювати лісорубом, згодом його було призначено десятником. Друга Світова війна застала Остапа Андрійовича на посаді бракера лісозаводу. Через хворобу він з сім'єю не зміг евакуюватися із міста. Як хорошого спеціаліста лісної справи, німецька влада примусила працювати Остапа Андрійовича Горбатюка директором лісозаводу. З перших днів роботи на заводі він виношував ідею створення підпільної групи. На лісозаводі, крім старих кадрових робітників, працювало багато військовополонених. Частина з них жила в бараках заводу, інших під конвоєм приводили на роботу. Робітники приносили їсти полоненим, підтримували морально. Допомагали військовополоненим і сусіди Горбатюків - це подружжя Павлюків, Адам і Марія, сім'я Котиків, Трухан Ганна Павлівна та її діти Микола і Зіна, Колишній вчитель Йосип Мендзелевський, сім'ї Федоровичів та Мануїлових та інші. Вони стали активними підпільниками, виконували всі завдання О.А. Горбатюка. Завжди його підтримувала і розуміла дружина Надія Данилівна. Підпільники, при допомозі Горбатюка, організували втечу багатьом військовополоненим, які в майбутньому поповнювали ряди партизанських загонів, ставали підпільниками. Для підпільної роботи був залучений Іван Музальов, котрий назвав себе Степаном Діденком з Вінницької області. Боець-топограф, родом із Орловщини, Музальов став активним членом Шепетівського підпілля, а з вересня 1943 року оголив партизанський загін Шепетівського району у з'єднанні імені Михайлова, Степан Логутенко, старшина-танкіст, теж вирвався із полону з єдиним бажанням - мстити фашистам. Його Горбатюк влаштував працювати на цукровий завод із завданням створити підпільну групу. У вересні 1943 року він стає командиром партизанського загону імені Кармелюка. Підпільна група Горбатюка поступово розширюється, у 1943 році в ній було 69 чоловік. На початковому етапі підпільні групи міста діяли розрізнено, не знаючи про діяльність одна одної. В серпні 194 І року І.С. Нішенко створює підпільну групу і встановлює зв'язок із залізничною підпільною групою слюсаря В.В.Ніколаєнка. Групу медичних працівників очолив В.В.Яворський, якого окупанти призначили головним лікарем округу, тут працювали і лікарі-військовополонені з шепетівького табору. Ця група визволяла багатьох командирів, політпрацівників із табору, яким загрожувала смерть. У Шепетівці до кінця 1941 року розгорнули діяльність 12 підпільних груп, в яких було 330 чоловік. В листопаді 1941 року для керівництва ними був створений підпільний комітет, до якого увійшли О.А.Горбатюк - керівник, І.С.Нішенко -заступник, В.В.Яворський, А.В.Павлюк, Н.М.Вальчук, І.О.Музальов, А.А.Сієтов - члени комітету.       Фото Богдана Швеця Шепетівське підпілля взаємодіє із Славутським підпіллям, яке очолював Ф.М.Михайлов. У грудні 1941 року сформувався міжрайонний Славутсько-Шепетівський підпільний комітет у складі Ф.М.Михайлова, Р.А.Банацького, О.А.Горбатюка, К.О.Захарова, А.З.Одухи, В.В.Яворського, І.П.Шурникова. Славутсько-Шепетівське підпілля стало найбільшою організацією в області. Після смерті лікаря Ф.М.Михайлова (серпень 1942 року) Шепетівське підпілля діє самостійно. У перший рік фашисткої окупації підпільники обмежували свою діяльність саботажем заходів німецьких властей, шкідництвом на підприємствах, звільненням з табору військовополонених, розповсюдженням листівок, збиранням боєприпасів. Декілька диверсій було вчинено на цукрозаводі, залізничному вузлі, нафтобазі, ливарному заводі. В середині 1942 року підпільники значно активізували свою роботу. Це був період літнього наступу гітлерівців, які. рвались на Волгу і Кавказ. Через станцюю Шепетівка на фронт вдень і вночі безперервно йшли ешелони із зброєю, боєприпасами, живою силою. Знищення ворожих ешелонів - одне з важливих і відповідальних завдань підпільників та партизанів Шепетівщини. Вони пускали під укіс поїзди, нищили живу силу і техніку ворога. В Кривині, Славуті, Шепетівці часто злітали в повітря ешелони. За порадою О.А.Горбатюка підпільники декілька разів нападали на військові фашистські ешелони, котрі тимчасово стояли на станції. Вони брали звідти зброю, медикаменти, продукти- і все це відправляли у ліс партизанам. Одна з найсміливіших операцій - підпалення німецьких військових продовольчих складів, у яких зберігалися до 6 тисяч тон продуктів. У цій операцій брали участь підпільники та партизани: Адам Павлюк, Іван Музальов, Валя Котик, Степан Кащук, Микола Трухан, Михайло Петров, Степан Логутенко, Василь Андросов. У фондах Хмельницького обласного архіву зберігається звіт про діяльність Славутсько-Шепетівської підпільної організації. В цьому звіті окремий розділ розповідає про діяльність Шепетівського підпілля. Зокрема Шепетівськими підпільниками зроблено: 1. Направлено в партизанські загони майже 1500 радянських людей; 2. Брали участь в 198 бойових операціях проти німецько-фашистських загарбників і поліції; 3. Підірвано 64 військових ворожих ешелони; 4. Знищено німецькі військові продовольчі склади, у яких зберігалось до 6000 тон продуктів; 5. Виведено із ладу 36 паровозів, 31 автомашина, 1 бронетранспортер, 2 бронемашини, 1 літак „Юнкерс-88", 2 невеликі електростанції; 6. Організовано напад на склад зброї, при цьому захоплено 53 гвинтівки, 2 кулемети, велика кількість патронів, вибухівки; 7. Проводилась робота по знешкодженню зрадницьких формувань; 8. Підрив весною 1943 року нафтосховища у місті Шепетівці (знищено 200 н горючого, велику кількість балонів з киснем); 9. Виведено Із ладу чавуноливарний завод; 10.Роззброєно 4 поліцейські дільниці; 11 Систематично пошкоджувались усі види зв'язку. 12.Шепетівські підпільники та партизани знищили майже 3000 окупантів, 190 зрадників, серед них начальника окружної поліції Примака. У цих діях велика заслуга керівника Шепетівського підпілля О.А.Горбатюка, якому не вдалося дожити до світлих днів Перемоги. У серпні 1943 року його, а також б багатьох інших підпільників, було заарештовано. Два тижні гестапівці мучили Горбатюка,та на допитах він тримався мужньо. Ніякі катування не примусили Остапа Андрійовича сказати все, що він знав про підпілля, про партизанів. Він пішов у вічність мужньою, не скореною людиною. Його дружині Надії Данилівні та донці Наталі вдалося врятуватися. Вони пішли у партизанський загін. Разом з партизанами ділили і радість бойових успіхів, і гіркоту невдач. Надія Данилівна готувала їжу, прала білизну, виконувала найрізноманітніші доручення командування. Донька Наталя ходила в розвідку. У мирний час Надія Данилівна завжди підтримувала зв'язок із школами міста, розповідаючи учням про О.А.Горбатюка. Померла у 1991 році. Були у партизанах також брат Остапа Андрійовича - Олександр, племінниця Ніна Романівна. Лише одну нагороду має О.А.Горбатюк - медаль „За відвагу" (посмертно). Та найвища йому нагорода - людська шана, вічна пам'ять, яка живе про нього на шепетівській землі. Богдан Швець - член гуртка «Історичне краєзнавство», учень групи №204. | |
| Переглядів: 398 | Рейтинг: 1.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
