Середа, 01.05.2024, 14:52 | Вітаю Вас Гость | Реєстрація | Вхід
Головна » 2012 » Вересень » 24 » ШАНУЄМО ВАС, ВЕТЕРАНЕ
10:41
ШАНУЄМО ВАС, ВЕТЕРАНЕ
Давно відгриміли кононади боїв, відшуміли штурми, але події тих, тепер уже далеких років, важкими спогадами відкликаються в серцях ветеранів Великої Вітчизняної війни.

Дороги війни, облоги, марші, переправи до сьогодні стоять перед очима Григорія Степановича Мартинчука, відважного офіцера, учасника бойових дій.

Війна забрала Григорія Степановича із студентської лави Брянського лісотехнічного інституту. Вже на третій день війни молоді солдати вступили у бій з фашистами. Оскільки в інституті була військова кафедра, то Г.С.Мартинчуку було присвоєно звання лейтенанта. Так він став командиром взводу мінометників 548 Армійського полку.

І, як кажуть, пішло-поїхало. Всі знають про героїчну оборону Ленінграда, у якій своїми грудьми закривав це місто українець. Тут він отримав свою першу нагороду-медаль «За відвагу».За прорив оборони в районі річки Пола був нагороджений орденом Червоної Зірки.

Форсування Вісли принесло Григорію Степановичу орден Вітчизняної війни 1 ступеня.

Як страшний сон згадується ветерану 1942 рік, коли, будучи нс СП з чотирма автоматниками, потрапив в облогу. І командир, а ним був Г.С.Мартинчук, викликав вогонь на себе. Фашисти були знищені,а наші солдати дивом залишились живими. За цей подвиг молодий офіцер був нагороджений другим орденом Червоної Зірки.

За спиною залишалася Білорусія, Польща, Німеччина.

Війну Григорій Степанович закінчив у Берліні. Чотири бойових ордени та 18 медалей прикрашають груди ветерана, а ще,дослужившись до майора, прийшов він з війни інвалідом 1 групи.

Після війни славний син землі нашої сорок два роки працював у Шепетівському держлісгоспі.

Не втрачає Григорій Степанович оптимізму і тепер, хоч у січні цього року йому виповнилось 98 літ!

Ветеран частий гість нашого ліцею, добре, що живе він поряд. Та й наші учні з великою шаною ставляться до Григорія Степановича - завжди стають йому у пригоді: і у господарстві допоможуть, і на городі впорядкують. Та й співрозмовник він неабиякий цікавий. Ось і цього вересня учні нашої 311 групи допомогли ветерану викопати картоплю, а разом з тим і довідались історію, яку я вам щойно оповів.




Учні групи № 311 допомагають Г.С. Мартинчуку


Мельник Роман - учень групи №311
Категорія: Виховна та позакласна робота | Переглядів: 695 | Додав: proflicey020