Вівторок, 27.02.2024, 01:52 | Вітаю Вас Гость | Реєстрація | Вхід
Головна » 2014 » Лютий » 28 » ПОГОВОРИМО ПРО МОВУ
17:07
ПОГОВОРИМО ПРО МОВУ
Вважаю, що саме зараз на часі знову і знову говорити про рідну мову, про співучість її та милозвучність, про нагальну потребу кожної людини у спілкуванні, про, врешті, уміння спілкуватись, адже «слово-не горобець…», «слово-це найстрашніша зброя…».

Хочу передати вам розповідь однієї людини, яка мене, признаюсь, дуже вразила. Свого часу ця людина (назвемо її Людою) готувалась посісти певну посаду на освітянській ниві. Погодження кандидатури мало пройти у міськкомі партії. Коли Людмила повернулась додому із згодою на зайняття нею посади, батько покликав її на розмову.

- Хто такий вбивця?- запитав він дочку.

- Той, хто вкорочує іншому життя,- відповіла Людмила.

- Але як можна вкоротити життя?

- Застрілити, вбити, наприклад, каменем або чим іншим…

- А ти знаєш, що можна вбити словом? Ти обіймеш посаду, при якій від тебе буде немало залежати. Запам’ятай: я не хочу, щоб тебе хоч колись назвали люди вбивцею!

Повчальна бувальщина, і запам’ятати її слід усім, користь від цього була б неабияка!

Тому і вчимо молодь до слова і мови ставитись особливо виважено.

25 лютого для мешканців гуртожитку було проведено саме такий виховний захід, на якому учням нагадали про історію виникнення літер і письма, а з ними й мови.

Проведено конкурси шанувальників рідної мови. Йшлося про « величезну будівлю української мови - «Кобзар», про Шевченкове слово, твори І.Котляревського, українську народну творчість.

Для підсилення мовного колориту звучала бандура та виконувались українські народні пісні.











Л.Р.Савчук - вихователь гуртожитку
Категорія: Виховна та позакласна робота | Переглядів: 494 | Додав: proflicey020