.
Головна » 2014 » Березень » 3 » План заходів щодо відзначення 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка
10:58 План заходів щодо відзначення 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка | |
 1. Тематична радіогазета «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття» (03.03.2014) 2. Інформаційна година «Наш Шевченко» (04.04.2014) 3. Усний журнал « Ми тебе не забули,Тарасе…» ( поети- лауреати національної премії ім.Т.Г.Шевченка— Кобзареві) 4. Літературно-музичне свято у гуртожитку «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…» (05.03.2014) 5. Конкурс на кращого читця поезій Великого Кобзаря: « Нас єднає Тарасове слово»(06.03.2014) 6. Виставка постійно діючих книжково-ілюстративних експозицій та книжкова виставка в бібліотеці «Вічний як народ»(03.03.2014 – 10.03.2014) 7. Конкурс ілюстрацій за творами Т.Г. Шевченка. «Стежками Кобзаря» 8. Конкурс на краще написання твору, присвяченого 200 – літньому ювілею Тараса Шевченка(лютий – березень 2014 року). 9. Перегляд фільмів про Тараса Шевченка. 10. Випуск стінгазет, присвячених Тарасу Шевченкові (лютий – березень 2014 року). 11. Участь в обласному конкурсі читців «Шевченко з нами..» (березень 2014р.) 12. Участь в обласному конкурсі учнівської творчості на тему: « Україна, як і великий наш Кобзар, - вічні» (лютий 2013р.) Актив гуртка «Дивослово» Спогади про Шевченка У дні вшанування Генія українського народу Т.Шевченка надамо слово представникам народу: І. Я. Франко: «Могучий дух, котрим він натхнув нашу літературу, не перестав віяти і досі, і нема українського поета і писателя пізнішої доби, котрий би вільний був від впливу того духа. Ідеї, порушені Шевченком, остаються живі й досі і довго ще не перестануть бути провідними ідеями української літератури… Шевченко, як усі генії, в многих поглядах випередив суспільність, для якої писав». «… В своїх поемах ”Сон” і ”Кавказ” (Шевченко) показав у Росії образці політичної поезії, показав для всіх будущих поетів політичну дорогу, якою слід ступати на тім полі, та основу, з якої треба виходити». «…воля українського народу являлась йому, мов сонце, що сходить скупане в крові українських ворогів». О. І. Білецький: «Шевченко прийшов в українську літературу тоді, коли чаша народного терпіння переповнилась вщерть. Неорганізований народний протест, не виявлений до кінця народний гнів збирався над Російською імперією як грандіозна хмара, що насувається, наливаючись свинцем... Але раптом лунає перший удар грому, перший розряд електрики, що зібралася в повітрі. Таким ударом в 30-х - 40-х рр. ХІХ ст. стала поезія Шевченка». П. Г. Тичина: «Будемо ж вчитися у Тараса Шевченка любити нашу славну Вітчизну». «Ненависть до ворогів повинна бути в нас нещадна, як нещадна вона була і в Шевченка. Націоналістичним перекрученням творчості Шевченка ми повинні давати непримиренну відсіч. Від Шевченка повинні ми взяти те, без чого ми, письменники, поети, дихати не можемо: а саме – і політичну поезію, і лірику, і сатиру, і багато ще чого іншого. Цінуймо ж спадщину Шевченка! Учімося у нього!». М. І. Костомаров: «Гаряче любив він українську народність, але понад усе співчував долі простого народу, і улюбленими його мріями були думки про свободу цього народу від поміщицького гніту». М. О. Добролюбов: «Він вийшов з народу, жив з народом, і не тільки думкою, але й обставинами життя був з ним міцно і кровно зв’язаний». «Він – поет цілком народний, такий, якого ми не можемо вказати у себе. Навіть Кольцов не йде з ним в порівняння, тому що складом своїх думок і навіть своїми прагненнями іноді віддаляється від народу. У Шевченка, навпаки, все коло його дум і співчуттів перебуває в цілковитій відповідності із змістом і ладом народного життя». А. Церетелі: «Признаюсь, я перший раз зрозумів з його слів, як треба любити батьківщину і свій народ». П. Грабовський: «По силі і глибині ліризму, по художній яскравості і красі образів, по чарівній принадності і мелодійності вірша Шевченко стоїть поряд з найвидатнішими поетами слов’янського світу – Пушкіним і Міцкевичем…». Абдільда Тажибаєв: «Тараса ми любимо ще й тому, що він, як професіонал-художник, за час заслання в Казахстані зробив десятки чудових малюнків з життя казахського аулу того часу, в яких зображував винятково непривабливе, тяжке життя бідняків і батраків. Ці роботи поета роблять його справжнім Рембрандтом, основоположником національного живописного казахського мистецтва». Л. Дмитренко: Живи, поете, в бронзі і в граніті, Живи, поете, в пам’яті людській, Живи в піснях, живи у "Заповіті”, І в слові праведнім, і в славі віковій. | |
| Категорія: Виховна та позакласна робота | Переглядів: 513 | Додав: proflicey020 | |
