.
Головна » 2016 » Лютий » 22 » Одвічний біль - Афганістан
11:57 Одвічний біль - Афганістан | |
Заплакало небо, Бо біль і туга зійшлися клином. Свистіли кулі над Афганом, Прощається мати із сином. Котилися сльози рікою, Ще б жити – та віку немає, Лишилась невістка вдовою Й онучка за батька питає. Прощається мати із сином… Прощаються гори й долини, І більшого горя немає – Як жити самій без дитини? Лиш чорна хустина. Німа домовина… «Прости», - ледь шепоче вустами. Та чорна хустина – то туга за сином, Заплакало небо дощами… Найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Не злічити страшного невимовного горя у тих сім`ях, до яких прилетіла чорна звістка про загибель сина, брата, коханого, чоловіка. Жахлива трагедія, гинуло покоління, народжене у 60-х. Ніколи не повернути тих, хто навіки залишився на війні, для кого вона ніколи не закінчиться. Не одним сивим пасмом закосичена ця дата — 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 р. закінчилась для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. 15 лютого 2016 року мешканці міста Шепетівки та району вшанували пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та вклонилися тим хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею - мешканці міста, представники організацій, освітніх установ взяли участь у літературно-музичному тематичному вечорі «Мій вічний біль Афганістан», що відбувся в приміщенні музею Миколи Островського. Музичні композиції про війну в Афганістані учасникам заходу представили член спілки воїнів-афганців Іван Федас та вокальний колектив Шепетівського центру дитячо-юнацької творчості "Діти-Квіти". По завершенні тематичного вечора шепетівчани поклали до пам'ятного знаку воїнам-афганцям вінки, квіти та вшанували хвилиною мовчання пам'ять загиблих у боях. Хвилина мовчання… Ніхто не рахував, скільки довелося б нам мовчати, коли б так пом’янули кожного вбитого… Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам'ятати, що і серед нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом. Посивіли завчасно хлопці-афганці ще й донині йдуть у тривожних снах у бій, затуляючи від куль одне одного, їм досі важко повертатися до цих чорних сторінок у їхньому житті, та ще важче вирвати їх, знищити й забути.  т.в.о. заступника директора з виховної роботи О.Ящук | |
| Категорія: Виховна та позакласна робота | Переглядів: 475 | Додав: proflicey020 | |
