.

Уперше я побачила Наталю на мітингу, присвяченому 65-й річниці визволення Шепетівки від німецько-фашистських загарбників. Вразило те, з якою щирістю і юнацьким запалом від імені студентської молоді міста дякувала учениця Шепетівського професійного ліцею ветеранам за їхній доблесний подвиг, бажала мирного неба своїм співвітчизникам. Ще тоді мені захотілось познайомитись із нею, дізнатися більше про цікаву особистість.

Тож сьогодні моя розповідь саме про неї.

У Шепетівському професійному ліцеї про третьокурсницю Наталю Огнівчук знають усі. Адже вона — відмінниця, зразкова учениця, староста своєї 24-ї групи кравців, активний учасник учнівської художньої самодіяльності, редактор ліцейного бюлетеня «Робітнича гвардія». 

Звідки у шістнадцятирічної Наталі стільки ентузіазму й енергії — дивуються і друзі, і викладачі. Усе вона встигає і все у неї виходить до ладу. Обравши навчальний заклад після дев’ятого класу, дівчина поставила перед собою мету — закінчити його з дипломом з відзнакою. І вже з другого курсу за зразкові успіхи у навчанні вона отримує підвищену стипендію.

Сама ж Наталя зізнається, що мріяла опанувати кравецьку справу ще зі школи. Їй подобалось шити, моделювати, працювати з тканиною. Для цього у неї є все: охайність, терпіння, наполегливість, вишуканий смак і художні здібності. Її ескізи завжди відрізняються від інших малюнків учнів.

— Коли Наталя прийшла до нас після 9-го класу, то з-поміж однолітків вона вирізнялась своєю серйозністю, працелюбністю і, так би мовити, професійною відповідальністю, — розповідає майстер виробничого навчання Раїса Петрівна Муравйова. — Яке завдання їй не доручи — неодмінно виконає. Навіть не пригадую випадку, щоб вона колись підвела мене чи іншого викладача. 

Моделі одягу, які Наталя розробляє, відрізняються складними елементами, цікавим дизайном і вишуканістю. На захист своєї першої курсової роботи вона пошила нічну сорочку з атласної тканини, для наступної курсової — елегантну вечірню сукню, а для дипломної роботи готує жіночий жакет ускладненого фасону. Упевнена — у неї все вийде!..

Викладач історії Лариса Романівна Гуменюк також у захваті від учениці.

— Портрет Наталі Огнівчук недарма прикрашає Дошку пошани «Кращі учні ліцею». Це всебічно розвинена і обдарована дівчина. Мені, як історику, приємно, що вона активна у вивченні минулого Шепетівщини періоду Великої Вітчизняної війни. З творчою групою учнів нашого професійного ліцею Наталя підготувала фотоматеріал для буклету «Люби і знай свій рідний край». 

А щодо її талановитості, то вона прекрасно декламує вірші, особливо на патріотичну тему, грає на музичних інструментах — піаніно, кларнеті. На святкових вечорах, урочистих лінійках, які проходять у нашому навчальному закладі, вона завжди є ведучою і, до речі, чудово справляється з цією роллю. 
Знаю, що серед її захоплень є і художнє фото. Наталчині фотографії прикрасили нашу фотовиставку «Люблю тебе, мій рідний край». А якось вона зробила навіть цілу серію фотозамальовок «Закарпаття», яка, як і решта її фотовиставок, посіла призове місце...

Подруги та одногрупники, з якими у дівчини завжди хороші стосунки, відзначають і цінують її талант до спілкування. Усі знають, що Наталя завжди вислухає, поспівчуває, втішить, щось порадить. Можливо тому, що так вихована. Адже зростала у багатодітній сім’ї, де завжди були у пошані повага, взаємодопомога, підтримка і, звісно ж, працелюбність. 

У неї п’ятеро братів і дві сестри. Тож незважаючи на те, що навчається, дівчина взяла на себе також і хатні клопоти, допомагає по господарству, піклується про менших дітей.

  

Цього року Наталя Огнівчук закінчує навчання у Шепетівському професійному ліцеї. На досягнутому не хоче зупинятися. Її мрія — вступити до вищого навчального закладу й здобути освіту технолога швейного виробництва. Тож хай щастить цій юній і наполегливій дівчині у житті. Хай збудуться усі її мрії!