У комп’ютері все зроблено так, щоб не допустити випадкового ураження користувача електричним струмом. Однак лише грамотна експлуатація і дисциплінована поведінка дають повну гарантію безпеки при роботі на комп’ютері.

Чи можна гарантувати безпеку “умільцю”, який самовільно під струмом робить ремонт комп’ютера? Чи можна гарантувати безпеку учням, які бігають і штовхаються в комп’ютерному залі?

Комп’ютер живиться від електричної мережі напругою 220 В. Електрична напруга, прикладена до тіла людини, викликає проходження струму через неї (ніби через електролампочку), що призводить до скорочення м’язів, судорог, зупинки дихання, припинення роботи серця та у важких випадках — смерті.

Джерелом небезпеки в комп’ютерному залі можуть бути розетки з розбитими корпусами, проводи з пошкодженою ізоляцією, прокладені по підлозі кабелі, обладнання комп’ютерів зі знятими кришками.

Під небезпечну дію електричного струму можна потрапити, не лише доторкнувшись до двох провідників (двох різних незахищених місць електрообладнання). Досить доторкнутися до одного електричного провідника чи оголеного контакту, а другим провідником “послужить” підлога. Якщо при цьому торкатися до батареї опалення, або підлога, одяг чи руки будуть мокрі, то ймовірність ураження електричним струмом збільшується.

Правила поведінки в комп’ютерній залі
Комп’ютерна зала є приміщенням підвищеної небезпеки і вимагає особливих правил поведінки:
• Практичні заняття на комп’ютерах проводяться тільки у присутності і під керівництвом викладача.

• Заходити в комп’ютерний зал спокійно, не штовхатись, не бігти.

• Сідати тільки за закріплені за учнями комп’ютери.

• Із собою на робоче місце брати лише зошити, конспект, підручники, дискети і ручку.

• Портфелі і сумки не складати біля виходу, їх потрібно розміщувати у спеціально відведеному місці.

• Вмикання і вимикання комп’ютерів проводиться тільки з дозволу викладача.

• Категорично забороняється учням робити будь-який, навіть дрібний, ремонт електрообладнання.

• Виконуючи завдання, учні не повинні залишати поза увагою технічний стан комп’ютерів, за якими вони працюють.

• Про недоліки в роботі комп’ютерів та аварійні ситуації необхідно повідомляти вчителя.

• При аварії чи пожежі вимкнути комп’ютер, швидко, без паніки залишити комп’ютерний зал. Сміливці можуть вимкнути головні вимикачі, а героїчні особи скористатись вогнегасниками.

Пожежа електрообладнання гаситься тільки порошковими або вуглекислотними вогнегасниками, активний матеріал яких не проводить електричний струм. Вогнегасники знаходяться в комп’ютерному залі на спеціальному щиті або на стіні.

Розміщення головних вимикачів, за допомогою яких одночасно вимикається все електрообладнання комп’ютерного залу, показує вчитель під час інструктажу з техніки безпеки.

Правила роботи з комп'ютером вдома
Коли Ви працюєте з комп'ютером вдома, слід дотримуватись таких правил поведінки:

• На робочому місці не повинно бути зайвих предметів - лише зошит, підручник і ручка.

• Вмикання і вимикання комп’ютерів проводиться уважно, не поспішаючи. Після ввімкнення комп'ютера потрібно дочекатись його повного завантаження і тільки після цього відкривати будь-які програми.

• Категорично забороняється робити будь-який, навіть дрібний, ремонт електрообладнання.

• Виконуючи завдання треба слідкувати за технічним станом комп’ютера. При виникненні проблемних ситуацій – вимкнути комп'ютер з електромережі, сповістити дорослих.

• Про недоліки в роботі комп’ютерів та аварійні ситуації необхідно повідомляти старших.

• При аварії чи пожежі вимкнути комп’ютер, швидко, без паніки залишити приміщення.

Надання першої допомоги
Людину, яка потрапила під дію електричного струму, можна врятувати, якщо швидко і грамотно надати їй першу допомогу. Кожна згаяна хвилина зменшує можливість повернення людини до життя.

Першу допомогу необхідно надавати після звільнення потерпілого від дії електричного струму.

Для звільнення потерпілого від дії електричного струму необхідно вимкнути електрообладнання або відтягнути його за сухий одяг або предметом, що не проводить електричний струм.

Допомога надається потерпілому при втраті свідомості, відсутності дихання і пульсу.
Про нещасний випадок потрібно негайно повідомити вчителя або медпрацівника. Якщо поруч немає дорослих, потрібно самостійно і негайно почати надання першої допомоги і не припиняти її до прибуття лікарів або дорослих!

Першу допомогу краще надавати вдвох: один робить штучне дихання, інший — непрямий масаж серця.

Потерпілого необхідно покласти на спину, підклавши портфель або сумку так, щоб голова відкинулась назад. Це полегшує надходження повітря до легень потерпілого.
Для виконання штучного дихання розташовуються збоку і, набравши в легені повітря, видихають його потерпілому в рот, зажавши йому ніс, або в ніс при закритому роті. Темп виконання процедури такий, як і при звичайному диханні.

Для виконання непрямого масажу серця необхідно двома руками надавлювати на грудну клітку в області вузла ребер. Темп виконання процедури такий, як і при звичайному диханні.

Санітарні норми роботи на комп’ютері
Під час роботи на комп’ютері учень повинен зберігати правильну поставу. Спина повинна мати опору. Лінія погляду повинна бути перпендикулярною до екрана. Відстань очей від екрана повинна бути не менше 60–70 cм (на довжину простягнутої руки).

Працюючи на комп’ютері, час від часу необхідно виконувати комплекс вправ для очей. Вправи виконують сидячи або стоячи, відвернувшись від екрану, при ритмічному диханні, з максимальною амплітудою руху очей.

Один з рекомендованих варіантів вправ для очей:
Перший варіант вправи для очей
• Заплющити очі, сильно напружуючи очні м’язи на рахунок 1– 4, потім розплющити їх, розслабивши м’язи очей, дивлячись вдалину на рахунок 1–6. Повторити 4–5 разів.

• Дивитися на перенісся, затримуючи погляд на рахунок 1–4. Поглянути вдаль на рахунок 1–6. Повторити 4–5 разів.

• Не повертаючи голови, подивитися праворуч і зафіксувати погляд на рахунок 1–4, потім подивитись прямо на рахунок 1–6. Аналогічно виконуються вправи з фіксацією погляду ліворуч, угору, вниз на рахунок 1–6. Повторити 3–4 рази.

Другий варіант вправи для очей
Вправи виконуються сидячи в зручній позі, хребет прямий, очі відкриті, погляд - прямо, відвернувшись від комп'ютера.
1. Погляд спрямовувати вліво-вправо, вправо-прямо, вверх-прямо, додолу-прямо без затримки в кожному положенні. Повторити 5 разів і 5 разів у зворотному напрямі.
2. Закрити очі на рахунок "раз-два", відкрити очі і подивитися на кінчик носа на рахунок "три-чотири".
3. Кругові рухи очей: до 5 кругів вліво і вправо.

Третій варіант вправи для очей
1. Швидко кліпати очима протягом 15 с.
2. Заплющити очі. Не відкриваючи очей, начебто подивитися ліворуч на рахунок "раз-чотири", повернутися у вихідне положення. Так само подивитися праворуч на рахунок "п'ять-вісім" і повернутися у вихідне положення. Повторити 5 разів.
3. Спокійно посидіти із закритими очима, розслабившись протягом 5 с.

Комплекс вправ для зняття м'язового напруження
Вихідне положення - сидячи на стільці.
1. Витягнути і розчепірити пальці так, щоб відчути напруження. У такому положенні затримати протягом 5 с. Розслабити, а потім зігнути пальці. Повторити вправу 5 разів.
2. Повільно і плавно опустити підборіддя, залишатися у такому положенні 2-3 с і розслабитися.
3. Сидячи на стільці піднести руки якомога вище, потім плавно опустити їх додолу, розслабити. Вправу повторити 5 разів.
4. Переплести пальці рук і покласти їх за голову. Звести лопатки, залишатися у такому положенні 5 с, а потім розслабитись. Повторити вправу 5 разів.

Вихідне положення - сидячи на стільці.
1. Зробити кілька глибоких вдихів і видихів. Потягнутися на стільці, зігнувши руки на потилиці, відхиляючи голову назад і випростовуючи плечі. Повторити 5 разів.
2. Зробити нахили і повороти голови. Повторити 5 разів.
3. Зробити легкий самомасаж обличчя і кисті рук протягом 3-5 с.

Вихідне положення - стоячи, ноги разом, руки вниз.
1. Прямі руки розвести в боки долонями догори, зробити вдих.
2. Схрестити руки перед грудьми, міцно обхопити себе за плечі, повторити 5 разів.
3. Кругові рухи ліктями вперед протягом 5 с.
4. Те саме назад. Дихати рівномірно.

Інформатика та інформація
Що вивчає інформатика? Яку роль відіграє інформація, комп’ютери й інформаційні технології в суспільстві? Як користуватися ними? Відповіді на ці та інші запитання знайдемо, вивчаючи предмет інформатику.

Інформатика – це наука про інформацію та інформаційні процеси в природі та суспільстві, методи та засоби одержання, зберігання, обробки, передачі, опрацювання, використання, захисту інформації та управління інформаційними процесами.
Слово інформатика французького походження. Воно складається з двох слів: «інформація» й «автоматика». В англомовних країнах цю дисципліну називають конкретніше «computer science» - наука про комп’ютери.

Головна функція інформатики полягає у розробці методів і засобів перетворення інформації. Основними завданнями інформатики є:
• дослідження інформаційних процесів;
• розробка нових інформаційних технологій;
• створення апаратно-програмного забезпечення.

Поняття інформації і повідомлення
Інформація – відомості про об’єкти навколишнього світу, які сприймаються людиною, твариною, рослинним світом або ж спеціальними пристроями і підвищують їх рівень інформованості.

Інформація передається за допомогою повідомлень. Повідомлення бувають усними, письмовими, у вигляді малюнків, жестами, спеціальними знаками (азбука Морзе, світлові сигнали і прапорці) та багато ін..

Приклади інформації:
• класний журнал містить інформацію про учнів (ПІБ, дату народження, адресу, телефон, дані про успішність);
• телевізор передає інформацію про новини у політичному і громадському житті нашої країни і за кордоном;
• супутник автоматично збирає і передає на Землю інформацію про стан атмосфери і космічного простору.

Під повідомленням розуміють вплив на нервову систему живого організму деякої сукупності сигналів, подразників, яка може бути подана різними способами в залежності від систем, які її видають та сприймають.

За допомогою повідомлень здійснюється обмін інформацією між людьми, між людьми і машинами, між машинами; обмін сигналами у тваринному і рослинному світі тощо.

Властивості інформації
Властивості інформації: вірогідність (правдивість), повнота, цінність (актуальність, своєчасність), зрозумілість.

Вірогідність інформації – інформація з такою властивістю правдива, відповідає істинному стану речей, надає відомості про подію, яка мала місце або може відбутися.

Повнота інформації – інформація з такою властивістю надає об’єм відомостей про предмет обговорення, достатній для прийняття вірного рішення.

Цінність інформації – інформацію з такою властивістю можна використати , тому що вона надходить вчасно, коли в ній є потреба. Її ще називають актуальною або ж своєчасною.
Зрозумілість інформації – інформація з такою властивістю зрозуміла, і тому може бути використана.

Інформаційні процеси
Інформаційні процеси відбуваються при передачі інформації від джерела до приймача за допомогою каналу передачі

Джерело інформації - Канал передачі - Приймач інформації

Джерелом інформації можуть бути природні об’єкти (планети, зірки, люди, тварини…), книжки, газети, наукові експерименти….

Каналами передачі можуть бути світлові, звукові, електричні сигнали та електромагнітні хвилі тощо. Передача інформації на значні відстані: телефон, телетайп (передача текстів), телефакс (передача зображень документів), модем (передача комп’ютерних сигналів).

Приймачами інформації можуть бути люди, тварини, рослини, прилади і машини.

Носії інформації
У «докомп'ютерні» часи інформацію зберігали на папері, фотокартках, кіноплівці, магнітній стрічці тощо.

З появою перших комп'ютерів знайшли широке використання перфокарти і перфострічки, які використовуються до цього часу в телеграфних апаратах, а також в автоматичних верстатах.

Перфокарта - це аркуш тонкого картону стандартних розмірів. У певних місцях перфокарти пробивають дірочки. Перфокарти з пробитими дірочками пропускали через спеціальний пристрій. Задана у вигляді дірочок інформація перетворювалася в систему електричних сигналів, які надходили до інших пристроїв комп'ютера.

Перфострічка - це стрічка цупкого паперу стандартної ширини, на яку заноситься інформація шляхом пробивання дірочок у відповідних позиціях на 5-й або 8-й доріжках.
Звичайно, за дірочками, нанесеними на перфокарти або перфострічки, стоїть цілком певна інформація.

Магнітні стрічки і магнітні диски для зберігання інформації почали використовувати з розвитком обчислювальної техніки. Замість пробивки дірочок намагнічувались невеличкі ділянки у потрібних місцях. Магнітні стрічки або диски встановлювались у спеціальні пристрої, де зчитувалася записана на них інформація і надходила до інших пристроїв комп'ютера.

Магнітні картки містять закодовану інформацію в кредитних, телефонних та реєстраційних картках, а також перепустках і «ключах» для кодових замків.
Компакт-диски (оптичні диски або CD) - це диски зі спеціальної пластмаси із дзеркальним покриттям з того боку, з якого записується і зчитується інформація.
Інформація на диск записується так: диск обертається, і на його поверхні лазером у певних місцях наносяться «пошкодження» таким чином, щоб від них не відбивався промінь лазера при зчитуванні. Таким чином, на диск можна записати різноманітну текстову і графічну інформацію, музику, рухомі зображення тощо. Щільність запису інформації лазером мікроскопічних «пошкоджень» дуже велика, і такі диски містять набагато більше інформації, ніж магнітні диски таких самих розмірів.

Інформація з оптичних дисків читається на спеціальних пристроях (дисководах), які входять до комплекту сучасних комп'ютерів. Завдяки оптичним дискам на сучасному комп'ютері можна якісно переглядати фільми і слухати музику.

Форми і способи подання інформації
Інформація буває досить різноманітною і може призначатися як для живих організмів, так і для різних машин. Приклади:
• «Фас!» - інформація для собаки;
• сигнал точного часу - інформація для людини;
• ключ від квартири - інформація для механічного замка. Існують такі форми подання інформації: символьна, текстова, графічна. Є інші форми, наприклад, звукова, відео...

Символьна форма подання інформації є найбільш простою, у ній кожний символ має якесь значення. Наприклад: червоне світло світлофора, показники повороту на транспортних засобах, різні жести, скорочення і позначення у формулах тощо.
У символьній формі використовуються букви, цифри, знаки, світлові сигнали, сигнали прапорцями, покажчики приладів тощо.

Кожний символ має певне значення. Наприклад: літера V може означати об'єм; дорожній знак «!» у червоному колі означає «Попереду небезпека!».
Текстова форма є найбільш поширеною формою подання інформації. Ця форма передбачає, що символи (цифри, букви, знаки), розташовані за певними правилами, утворюють слова, які у свою чергу утворюють речення. Текстова інформація використовується у книжках, брошурах, газетах, журналах тощо.

Графічна форма подання інформації, як правило, має найбільший об'єм. До цієї форми належать фотографії, картини, креслення, графіки тощо. Графічна форма більш інформативна. Наприклад, картина Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (тут її фрагмент) дає глядачу багато відомостей про своїх героїв (побут, одяг, зброя, обличчя, характер...).

Інформація може бути подана одним із способів: літерами і знаками, жестами, нотами музики, малюнками, картинами, скульптурами, звукозаписом, відеозаписом, кінофільмами тощо.

Інформація в аналоговому вигляді міняє своє значення поступово. Прикладом аналогової інформації можуть бути показники ртутного термометра, годинника зі стрілками, спідометра автомашини, електричні сигнали телефону і радіо тощо. Точність аналогової інформації залежить від точності приладів, які цю інформацію визначають або передають.

Наприклад, якщо купили 2 кг сала, це ще не значить, що точно 2 кг. Там може бути 1,96 кг або 2,03 кг, залежно від точності ваги.

Інформація у дискретному вигляді міняє своє значення з певним кроком. Прикладами дискретної інформації можуть бути показники електронного годинника або цифрового термометра, ваги з гирями, підрахунок кількості предметів тощо.

Дискретна інформація завжди точно визначена. Не може бути 1,96 пляшки молока, 1,87 зошита або 2,03 порції морозива.

У комп'ютері для відображення інформації використовується тільки дискретна (цифрова) інформація. Для обробки у комп'ютері аналогову інформацію попередньо перетворюють на дискретну.

Для визначення кількості інформації використовується одиниця виміру - біт. Слово-біт утворено зі скорочення англійських слів binary digit - двійкова цифра. Один біт - кількість інформації, що містить повідомлення типу «так» або «ні». Саме один біт інформації містить пробивка на перфокарті або перфострічці, намагнічена область на магнітній стрічці або диску, «пошкодження» на оптичному диску (кодування інформації див. далі).

Для виміру об'ємів інформації використовується більш велика одиниця - байт, 1 байт = 8 біт. Двійковий 8-розрядний код має 28 = 256 різних значень. Цього досить, щоб закодувати букви алфавіту (великі і малі), цифри, розділові знаки й ін.

Перехід на дискретну форму сигналу дає величезні переваги порівняно з аналоговою формою інформації:
• засоби обробки і передачі дискретної інформації простіші;
• дискретна інформація надійніше зберігається;
• можна автоматично знаходити і виправляти помилки. Перехід на цифрову (дискретну) техніку вже почався. З'явились цифрові магнітофони і програвачі, відео- і фотокамери тощо.

Інформація та шум, їх взаємне перетворення
Повідомлення, яке не несе інформації, несе шум. Іншими словами, якщо повідомлення не підвищує інформованість об'єкта, то воно не несе інформацію. Наприклад, в кімнаті двоє: батько слухає новини по телевізору, син вголос вчить вірш. Син не сприймає новини з телевізора, і ця інформація для нього є шумом. Очевидно, що і батько старається зосередитися на новинах, а голос сина для нього теж є шумом. Коли ж почали передавати спортивні вісті, син захотів почути результати останніх матчів з футболу, переключив свою увагу на телевізор, і для нього шум від телевізора перетворився в інформацію. І для батька голос сина з коментарем до чергової перемоги команди «Динамо» перестав бути шумом.

Шумом є повідомлення, сформульоване невідомою мовою або які містять невідомі терміни. Але для тих, хто розуміє цю мову або знає зміст цих термінів, це повідомлення є інформацією.

Алфавітно-цифрова група клавіш
Алфавітно-цифрова група має чотири ряди символьних клавіш, на яких можуть бути зображені чорним кольором англійські, червоним - російські, сірим - відмінні від російських українські літери (И, І, І, Є), а також розділові знаки і спеціальні символи. У нижній частині клавіатури розташована довга клавіша - «пропуск». Користуючись однією і тією ж клавішею, можна увести від 2 до 6різних символів.

Наприклад, за допомогою такої клавіші можна ввести 6 символів: розділові « та '; російські Э та э; українські Є та є.

На клавішах зображені літери і розділові знаки англійської (Еn), російської (Ru) і української (Uk) мов. Перемикання з однієї мови на іншу відбувається одночасним натисканням клавіш Ctrl+Shift або Alt+Shift.

Встановити потрібну мову ще можна за допомогою значка, що розташований на панелі задач: клацнути на ньому, з'явиться список з переліком мов, у якому досить клацнути на необхідному рядку.

У кожній з названих мов клавіатура може працювати у нижньому регістрі для Уведення малих літер і символів, що зображені внизу клавіш, або у верхньому регістрі - для уведення великих літер і символів, що зображені зверху клавіш.

Якщо є потреба набирати текст великими літерами, натискають і відпускають клавішу Caps Lock - клавіатура переходить у верхній регістр. При цьому світиться індикатор «Caps Lock», і при натисканні на клавішу з літерою на екрані з'являється велика літера. При повторному натисканні на клавішу Caps Lock гасне індикатор «Caps Lock», і клавіатура повертається у нижній регістр (режим з малими літерами).

Якщо на клавіатурі нижній регістр (не світиться індикатор «Caps Lock»), то утримування натиснутою клавіші Shift перемикає клавіатуру у верхній регістр.

Якщо на клавіатурі встановлено верхній регістр (світиться індикатор «Caps Lock»), то утримування натиснутою клавіші Shift перемикає клавіатуру у нижній регістр.

Наприклад, за допомогою клавіші з літерами у нижньому регістрі можна увести такі символи:
g - англійський нижній регістр;
п - український (російський) нижній регістр; при натиснутій клавіші Shift:
G - англійський верхній регістр;
П - український (російський) верхній регістр.