Вівторок, 23.10.2018, 19:38 | Вітаю Вас Гость | Реєстрація | Вхід
Головна » 2017 » Листопад » 22 » НЕВЕРБАЛЬНА МОВА [Розділ: АБЕТКА ДУХОВНОСТІ]
10:48
НЕВЕРБАЛЬНА МОВА [Розділ: АБЕТКА ДУХОВНОСТІ]
У мене підростає онук. Я інколи кажу, що це кишенькова книга психології життя. Навчається він у другому класі. Одного разу я запитала у вчительки про успіхи хлопця, бо ніяких відображень цього у щоденнику упродовж тижня не бачила, на що вчителька сказала, що оцінити знання їй нелегко: лише піднімає його для відповіді, як останній починає кашляти, тягти носиком, обтиратись хустинкою… Вчителька просила мене зарадити цьому, поговоривши з онуком.

Перевіряючи домашні завдання, я щораз переконувалась в тому, що знання у хлопчика дуже непогані і мені відповідає він без жодної заминки, впевнено і чітко. Єдине: він ловив мій погляд, щоб бачити у ньому тепло, спокій та підтримку.

Нас завжди навчали, що потрібно слідкувати за мовою. Нікому не новим є афоризм: «Словом можна вбити!». Однак завдати удару можна не тільки словами, а й поглядом. Чи контролюємо ми свої погляди? Адже наш вираз обличчя, міміка, жести - це теж мова - невербальна.

Свого часу Р.Уолдо писав: «Погляд може бути не менш загрозливим, ніж заряджена і націлена на людину рушниця. Погляд може образити, як плювок або удар, але він може і світитися добротою, і змусити серце танцювати від радості.»

Кожен із нас може пригадати випадки, коли без слів можна було зрозуміти, що на серці у людини. Наприклад, мама повернулась із батьківських зборів, а ви, глянувши на неї, без слів можете зрозуміти, що про вас говорив класний керівник чи майстер.

Часто наші обличчя виказують глибокі внутрішні переживання навіть тоді, коли ми про них не говоримо. Саме у такий час, у важкі хвилини життя підтримка вкрай необхідна. Проте, інколи і слова бувають зайвими. Біль людини може бути на стільки сильним, що людину варто підтримати невербальною мовою:обійняти, помовчати, торкнутися руки.

Чи завжди ми дослухаємось до нашого учня? Чи завжди суворість учительського обличчя зможе вирішити дисциплінарні непорозуміння на уроці?

Учителю, діти відчувають тебе душею, хочеш ти цього чи ні! Тож нехай наша невербальна мова стане благословенням і підтримкою для інших!

Л.Г.Сидорчук - заступник директора з ВР
Категорія: Виховна та позакласна робота | Переглядів: 71 | Додав: proflicey020